Ірина Соловей (as Anna)
 |
Я однаково люблю і вмію отримувати задоволення від роботи і лінощів. Завжди хотіла мати супер-силу, і в 32 зрозуміла яку саме: щоб спати і їсти можна було лише за бажанням. До біса багато часу витрачається на цих два занняття в житті. Подобається себе уявляти в минулих часах, вдягатись у чоловічий одяг і вилущувати просвітлення в гонитві за майбутнім часом. Тому я рідко буваю тут і зараз. Отримую шалене, практично тілесне задоволення від гарної мови в розмові і текстах. Впевнена, що скільки людей, стільки і мов, а поговорити варто з кожним. Пошук відповідей на внутрішні питання - це іскра в мені. Люди і їх життєствердні дії – це моє пальне в русі до амбіційних цілей. Найбільший виклик для мого духу, це сьогодні не бути вчорашньою. Водночас марю Японією, бо там сподіваюсь розкрити для себе природу свідомого присвячення себе своїй справі. В ім'я балансу внутрішнього досвіду і зовнішнього контексту мігрую між містом і селом, а по смерті мій дух надіюсь розчиниться у Карпатах на віки віків. Хай пошук продовжується.
До прочитання цієї книги я мала враження, що сучліт ніякий не суч, і що на художку в мене більше не стоїть... Під час прочитання, все встало. На свої місця. Спершу я нарекла автора генієм, а потім ненависно вимагала очної ставки, щоб негайно сказати все, що про нього думаю. Після прочитання ще не раз доганяло просвітлення, а історія розкривалась по-новому. Нарешті, я зрозуміла, що треба читати знову все з початку, бо ця книга, як священний текст, має невичерпне нашарування смислів і знаків. Відлуння ж його у реальності таке сильне, що хай вас не дивує, якщо ви в певний момент відчуєте, що ця історія стає дороговказом у ваших мандрах цим світом.
Ірина Соловей
ГО «Ґараж Ґенґ»