Батрахоміомахія

Як часто у вас викликають іронію соцмережеві пустопорожні голівари? Як часто критика і похвали у вузькому колі за принципом сектантства схожі вам на замішування болота? Як часто ви дивуєтеся, що учасники цих всіх баталій не помічають розмірів пісочниці в якій товчуться?

Намагалися привернути увагу до такої притаманної людині поведінки ще античні письменники, оспівуючи в урочистій епічній формі мізерних персонажів. Найяскравішим зразком цього жанру є старогрецька пародія на героїчний гомерівський епос «БАТРАХОМІОМАХІЯ» (грец. βατραχομυομαχια) - «ВІЙНА ЖАБ та МИШЕЙ», яка виникла в умовах розкладу родових відносин і кризи античної (олімпійської) релігії.

Сюжет поеми, який наближає її до циклів так званого «тваринного епосу» полягає у тому, що миша Псіхарпакс (Крихтохапун) була запрошена жаб'ячим царем Фісігнатом (Надуйгуба) відвідати його царство. Для цього Фісігнат бере Псіхарпакса собі на спину, і так вони мандрують болотом. Раптом з'являється водяна змія і Фісігнат, рятуючи життя, поринає у воді, тим часом як Псіхарпакс тоне. Через це виникає війна між ображеними мишами й жабами. Про цю війну радяться боги на Олімпі. Після кровопролитної сутички миші починають перемагати. Тоді, щоб урятувати жаб'ячий рід від остаточного винищення, Зевс кидає блискавку, але й цим не може зупинити войовничого запалу мишей. Нарешті, для врятування жаб він посилає їм на допомогу раків, які женуть мишей.

Сенс пародійності полягає в контрасті між високим стилем і низьким сюжетом – явищем, що атакує нас звідусіль у споживацько-заполітизованому суспільстві.

Із вірою у те, що слово таки має міць твердої криці, ми вирішили використати символізм античної назви, як знак-мітку для мистецьких проектів, які на нашу думку мають потенціал привернути увагу до хиб сьогодення і наштовхнути на роздуми про шляхи до змін.