Фредерік

З Берліна я повернувся з книжкою, що називалася «Фредерік». Фредерік був мишею, яка припасала кольори влітку, а потім, узимку, коли всі його друзі-миші думали тільки про сіре, він декламував усіма кольорами, які зберіг. Урешті миші радісно закричали: «Frederick, du bist ein Dichter! Ти поет!»

Я знав, що Фредерік – це я. Я навіть був на нього схожий. Я ставив стільчик перед нашим пробитим кулями будинком у Пренцляуер Берґу, вилазив на нього і читав вірші. Я ніколи не дивився ні на кого, я ховався за римами. Але читання я завжди розпочинав так само, як Фредерік: «Ihr lieben Mäusegesichter» (мої любі мишачі обличчя).