Відгуки

Результати 1 - 10 з 14
1 2 Наступна


natali_bobo, 07.07.13 14:27

вже два роки живу в Берліні, а книжку взяла з собою в подорож, тому читала в Гонконзі, трохи в Тайланді... і так добре мені з нею було... так гармонійно... і в шумних кафе в ГК, і на порожніх вечірніх пляжах... вона якось ідеально доповнювала все... і трохи ширше відкривала очі... в цій книжці знайшла набагато більше, ніж очікувала... ну і знаєте, книжку треба відчути, кожному своє, але мушу таккож подякувати всім, хто долучився до її "земного" вигляду, мій внутрішній естет був невимовно щасливий... оформлення, палітурка, сторінки... навіть закладка :) її до себе хотілось пригортати... хочеться побільше такого чтива... яке б так глибоко селилося в душі.... дякую за книжку =)

Коментар: Якби у мене була нагода повністю обнулити всю пам"ять виділену на цей проект і, відтак, з"явилася б можливість прочитати цю книжку знову, то годі собі уявити кращі обставини для цього ніж оце у вас склалися. Дуже тішимося, що текст і його обрамлення не розчарували вашого внутрішнього естета. А такі теплі відгуки особливо приємно отримувати коли перша хвиля уваги до видання вчухне. :)


Віра Вовк, 28.01.13 13:57

Дорогі Декаданти!
З цікавістю читаю Ваш маніфест, бо все, що хвилює молоду людину, торкається також і мене. Адже 40 років я мала до діла з молодими. Деякі з них стали відомими поетами й письменниками, деякі - моїми колеґами в університеті. До сьогодні триває спілкування.
Усе, що критикуєте, болісне і оправдане вашим засудом. Всі ми не вдоволені сьогоднішнім "статусом кво". Але яку розв'язку пропонуєте: алькоголь, наркотики, смерть? Зважте одне: це вода на користь тих, хто вас використовує! Тоді, коли ви, в позі страдників, витрачаєте свою дорогоцінну молодість на ромартичний "Вельтшмерц", вони вже готовлять своїх діток, щоб зайняли ваші місця таки в вашій, не в їхній країні!
Ви - їхні КОЛЯБОРАНТИ, майте це на увазі!
А яка тоді розв'язка? Не знаю. Шукайте її. Краще вмерти в пошуках, ніж на канапі, з цитриною в електричнім контакті...
Я - католичка , і не все в Мартіна Лютера мені до вподоби, але підписуюсь під його заявою: "Навіть, якби я знав, що завтра світ закінчиться, то ще сьогодні я садив би свою яблуньку."
Тепер дискратне запитання: Чи ми українці, чи якась мавпа нас , до холери, родила???
З любов'ю - Віра Вовк

Коментар: Дорога пані Віро,
Дякую дуже за такий розлогий відгук. Ваша увага до моєї перекладацької праці - велика для мене честь. Ви для мене життєвий приклад, окрім іншого дуже б хотілося у свої вісімдесят уміти розуміти молодь так як Ви.
Навіть головний герой роману Ґебріел, наче прислухавшися до Вас, після експериментів з цитринами покинув сумнівне коляборанство і таки обрав садити яблуньки. ;)


Cinderella, 27.01.13 10:24

I appreciate you taking to time to contribute That's very heflpul.

Коментар: It was magnificent pleasure to live through this book. Thanks for noticing our project.


Анна, 19.11.12 08:27

Дякую за справжнє задоволення! Переклад дуже органічний, від деяких слів можна отримати цілком окремий кайф :) Тільки от гепіенд якийсь недоречний, надто сильно контрастує з загальною ідеєю книги. Безжальні ринки таки вполювали автора. Досить іронічно :)

Коментар: Дуже дякую за компліменти перекладові, Анно. Особливо тішить те, наскільки тонко ви відчули те, про що говорить сам автор стосовно гепіенду, адже на жаль британські видавці Голівудизивалися настільки, що дозволяють собі втручатися в сюжет. Аби не переказувати - просто зацитую самого ДіБіСі:

– А коли пишете свої книжки, чи є якісь моменти самоцензури, коли кажете собі, що от це вже було б занадто?

– Насправді все, що я писав, є доволі помірковане. В книзі, яка от вийшла українською, все мало бути набагато страшніше, драматичніше, гостріше. Чи це самоцензура? Звісно, зупиняла свідомість якась, що видавець би такого не надрукував. Вони й так вважають, що я занадто жорстко пишу. Перше завершення роману було зовсім інакше і його відредагували на гепіенд. Багатьом, хто читав книжку, кінець після тих редакцій здавався дивним і невідповідним стилю автора. Оця невідповідність – це втручання з боку сил сучасного капіталізму. А насправді, завершення було зовсім інакшим. І колись я його опублікую. Загалом така цікава симетрія: на книжку впливало те, що вона критикує. Єдине, що я міг ще зробити на догоду видавцям і для повноти картини, – головним героєм зробити кошеня. Такого собі маленького гарненького пухнастика. Книжку ми б назвали «Коханий Пушок», точно продали би мільйони.
--------------------------
(Після здобуття Букерівської премії) Я отримав замовлення на наступні дві книги. І коли я писав їх мені просто виїли мозок. Вони (видавці) настільки сильно втручалися, що романи вийшли не такими, якими б я хотів їх написати. Звісно, я робив усе від мене залежне в цих умовах. Книги у підсумку мені подобаються. У видавництві, наприклад, відмовлялися приймати нещасливий кінець. У книзі Люськіна ламана англійська герої помирають, тому що книга повинна була йти у друк наступного тижня. "Все, треба друкувати, - говорили вони мені, - тому що люди забудуть про тебе!" Я тоді вчинив найправильніше - убив усіх нахрін. А після цього вони мені кажуть: "П'єр написав лайно. Він убив усіх. А люди не люблять, коли вбивають в кінці".

А з останньою книгою вони набридали мені кожні п'ять хвилин і говорили: "Як думаєш, ми можемо у книгу помістити цуценятко? Ти думаєш, можна книгу закінчити тріумфально?" Тому кінець у Світло згасло у Країні Чудес трохи гіркий і в ньому є тріумф. Я дав їм те, що вони хотіли. Справжній кінець, я вважаю, це епілог в аеропорту. Але книга саме про них і про цю проблему. Тому якоюсь мірою алегорія ідеальна. Тепер я готовий і знайомий зі своїми ворогами.


MR, 19.10.12 08:51

а чому книжка не має змісту?

Коментар: В оригіналі книжка також не має змісту.


Irene, 17.09.12 23:06

Дякую за відповідь -
де можна буде переглянути запис - на цьому сайті?
Щодо перекладу - як на мене, назва дуже вдала
і переклад сподобався (читала паралельно з оригіналом)
Чи багато в перекладі редакторських правок, чого вони здебльшого стосувались, і чи зі всіма ними Ви погодились?

Коментар: Так, запис можна буде переглянути на нашому сайті.
Стосовно редакторських правок:
Працювати з Юрієм Андруховичем була суцільна приємність. Він дуже ретельно поставився до аналізу тексту, але при цьому залишав за мною вибір кожну правку прийняти або відхилити. Більшість я приймала. Окрім того, багато ми обговорювали і радилися в процесі перекладу, особливо коли йшлося про ключові моменти чи гру слів. Також Андрухович переклав вірш-епіграф, мені б для цього не вистарчило досвіду.


Irene, 17.09.12 15:57

Cкажіть, будь-ласка, чи можна буде переглянути відео зустрічі з DBC Pierre 16 вересня - Якщо була трансляція, напевно є й запис?

Коментар: Так, обов'язково буде. Думаю, до кінця тижня вже можна буде переглянути


MR, 17.09.12 10:39

Суперова книжка і прекрасний переклад, кайфую від читання :).
Відразу вибачте за непрофесійні запитання, але запитати таки кортить :)
1. п.Галино, привідкрийте трохи завісу над своєю "кухнею": чому назву переклади як "Світло згасло в Країні Див" а не, наприклад, "В Країні Див погасло світло"? Тобто чому зупинилися на більш кострубатому, менш мелодійному варіанті?
2. Чому при нормальній кількості ненормативної лексики, тих всіх х*ях і т.п., що цілком природньо звучать в контексті, звичайне "ok" перекладаєте як "гаразд" а не "ок" або "добре"? Ніхто не каже "гаразд", дуже вже воно по-літературному виглядає на загальному тлі.

Коментар: Дякую за те що читаєте, рада, що кайфуєте. Питання цілком професійне і дуже змістовне. Та й, зрештою, перше яке стосується конкретно перекладу.
1. "В Країні Див погасло світло" - мені звучить трохи прихованим русизмом. Не дуже природній порядок слів для української, та й дієслово погасло - теж викликає запитання. Використана ж назва чітко відтворює оригінал. І хоча в світі є тенденці переклади називати взагалі по-іншому (наприклад французьке видання назвали "WHOOSH" - "ЙЮЮХ"), мені все ж подобається максимальна близькість до авторської версії.
2. Я для кожного героя підбирала живих прототипів, щоб розуміти, що в тій чи іншій ситуації сказала би реальна сучасна україномовна людина відповідного віку і соціального становища. Може це особливість мого середовища, але у ньому трапляються такі персонажі, які можуть заліпити: "Йди на хуй, гаразд!". Це, здебільшого, люди, які пруться від слововжитку, як такого. Але й автор теж цим маніпулював немало, перемикаючися з вуличної експресивної брутальності на елеґантні довжелезні речення в стилі літератури 18-19 ст. ДіБіСі каже, що його дуже засмучує те, як міліє мова, і те, що навіть слово ХУЙ стало надто вживаним, щоб отримувати від нього задоволення, тому й він зробив свого героя таким бомжуючим естетом, як на мене, йому це вдалося майстерно.


іван, 16.09.12 15:48

на форумі не встиг придбати книгу, де можна її знайти у Львові???

Коментар: Іване, книжку можна придбати в книгарні ГалінБук за адресою: м. Львів, вул. Огієнка, 14/1а. А також в мережі книгарень Є. На проспекті Свободи книжки вже є. До кінця тижня повинні бути по всій Україні, де присутні книгарні Є.


łysy, 16.09.12 06:46

Тілесна людина не сприймає того, що від Духа походить...
Духовна ж - оцінює усе...судить усе духово.
Хто бо пізнав це...?
Обрані Духом, з Вами ми.


1 2 Наступна


Додайте власний відгук