Яна Іщук (Fajka Zolota)

© Ноти до книги Ґебріела

Мотто: не ображайся на хамелеонів через те, що вони змінюють колір.

Фото Галя Шиян

Меланхолійно-лінива лівкотиця з гуманітарним складом розуму та абсолютним слухом. Відколи малям навчилась ходити і у мене виявили високу гнучкість кісток - мріяла стати балериною і ходила навшпиньки. Та все ж, якщо ти дорогою до садочку називаєш назви ноток, котрі звучать від стукоту маминих підборів, то твоя професія ясна - своїми власними підборами я продзенькала багато років навчання музиці і композиції зокрема.

Люблю сни, старі речі з минулим, трояндове варення і похмуру погоду. І ще - маю одну дурнувату, але все ж мрію - поїхати до Перу і на власні очі подивитися-повболівати, як грають у футбол селом на село прості і бідні жінки у своїх божевільно-життєрадісних, веселкових сукнях.

 

Facebook

Весь роман читається так, наче його автор катає вас на зламаному, неконтрольованому ліфті крізь хитромудрі ходи лабіринтів твору, пролітаючи їх, як на божевільних каруселях. Шалена розвага супроводжується поринаннями в різні тактильно-звукові переживання: від повільного просування крізь ватяно-беззвучний вакуум лондонської психлікарні, через гострі шелести-дотики в ритуалі токійської "смертельної" вечері - до підвально-примарного, все більше наростаючого з надр берлінського Темпельгофу турбінного гулу "вагнерівського" оркестрового тутті, луна від котрого ще довго не залишатиме вас після несамовитої подорожі-прочитання.

 

Яна Іщук, композитор